радіаційний

-а, -е.

Стос. до радіації. || Який виникає внаслідок охолодження поверхні ґрунту і рослин через випромінювання тепла.

••

Приро́дний радіаці́йний фон — доза випромінювання, що створюється космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів.

Радіаці́йна ава́рія — подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі.

Радіаці́йна безпе́ка — дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище.

Радіаці́йна гене́тика — наука, яка вивчає генетичний вплив випромінювань; знаходиться на стику генетики і радіобіології.

Радіаці́йна хі́мія — галузь хімії, яка вивчає хімічні процеси, що відбуваються за дії іонізуючих випромінювань.

Радіаці́йне розві́дування — збирання відомостей про наявність радіоактивних речовин у навколишньому середовищі.

Радіаці́йний бала́нс — баланс надходження і витрат радіаційного тепла, що його поглинають і випромінюють земна поверхня та атмосфера.

Радіаці́йний ефе́кт — реакція клітин або організму на дію іонізуючих випромінювань.

Радіаці́йний за́хист — сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки.

Радіаці́йні пояси́ Землі́ — потоки заряджених частинок, які утворюють у навколоземному космічному просторі ділянки підвищеного іонізуючого випромінювання.

Техноге́нно змі́нений радіаці́йний фон — природний радіаційний фон, що зазнав змін внаслідок діяльності людини.